Вот Магма Пространства Сжигает Себя,Рождая Сюжеты Причудливой Формы,И Искренне Верит, конечно Любя,Что Мы иногда, Через меру, Притворны… Мы Часто Не Искренни Сами с СобойИ Часто Наивны Желания наши,И тем Будоражим Материй Покой,И Сетуем, Мир Не Становится Краше… Но Сталь Нерушима И Цепи Времен,Привязаны Жестко К Причалу Пространства,И этого Мы, Ну никак, Не Поймем,И в Муках… Читать далее »
Кольорове фото я зробила чорно-білим… Це фото можна назвати «Лютий, березень 2022 року, вокзали України». У такому поїзді після кількох діб, проведених на Київському вокзалі, поїхала моя колега з дочкою та маленькою онукою.Так усе було з її слів, як у цьому тексті… … Евакуаційні потяги з Києва відходили забиті, напружені та тихі.Розгублені, перелякані діти, нервові… Читать далее »
Ecли Я Для Тeбя- Чyжaя, Ecли Я Для Тeбя- Пycтяк,Я Обидy и Бoль Глoтaя- Oтпycкaю…Пycть Бyдeт Так… Ecли Я Для Тeбя-Однa Из…Ecли Я Для Тeбя-Мeждy Пpoчим…Знaчит Мы c Тoбoй ОбозналисьB ПoлyмpaкeХoлoднoй Нoчи… A Вeдь ЯЗa Тобoй Пo Кpaю,Бecкoнeчнo Любя и Вepя,Свою Гордость в Кулак СжимаяBнoвь и ВнoвьОткpывaлa Двepи… Ecли Ты ОцeнитьНe в Силax,Ecли Ты в… Читать далее »
-То Що , Дідусю,Будемо Робити?Нема ДомівкиІ Речей Нема…-Та Будем Жити, Мила, Будем Жити…Живі… Удвох…Все Решта- То Дарма… -Куди ж до НасПриїдуть Наші Діти,Синок СолдатПовернеться з Боїв?-Як Будем Живі, Знайдем,Де Зустріти,Лиш тільки б БогНам Діток Захистив… -Ой як же СтрашноВ Старості Лишитись,Отак, Без Дому,Без Свого Гнізда…Ми Переможем, Рідна,Й Будем Жити…Дай Обніму Тебе…Й Печалям Не Віддам… Лідія… Читать далее »
Не сумуй, дитино, що немає тата,Мабуть, його в полі стримала розплата.Він прийде додому, принесе гостинця —Повні поли маків і перлин для синця.Не лютуй, що тато не прийшов на свято,Мабуть, його в полі стримала розплата.Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинецьВсе питав у мене: «Кто он? Украінєц?»Як я від удару серед хати впала,Як він бив ногами,… Читать далее »
Я Не Даю Подачек,Клятв, Пощечин…Я Не МараюРуки и Язык!Моя ДушаЧитается Меж Строчек…Пылает ЧувствомХулиганский Стих… Царапаюсь КогтямиОстрой Рифмы…Кнутом СтегаюЧерта по Лицу…Срываю Маски,Мантии и Нимбы,Плюю ПрезреньемВ Морду Подлецу! Я Обнажаю, Рву,Кромсаю Нервы…Раздариваю СердцеПо Частям…Для ДураковЯ- Дура,Стервам- Стерва…А Любящим- Любовь,И Бл*дь- Бл*дям… Нанизываю БисерСлез на Строчки,Кричу, Болею,Каюсь и Смеюсь…Мои Стихи-Кровавые Кусочки,Разорванный на ФлагиЖизни Блюз… Юлия Комлик
Я Однажды Вернусь в Свой Дом…Поклониться Родным Руинам…Горький к Горлу Подкатит Ком…Я Жила Здесь Когда- то Счастливой… Тишина Обгоревших Стен…Ослеплённые Взоры Окон…Много Добрых Было в Нём Дел,А теперь Уничтожен Он Бомбой! Не Ворчит Больше Дед Петро,Во Вворе…Там Молчит Воронка…И Не Крикнет «Привет!» в ОкноМне Сосед, словно Я Сестрёнка… Тётя Вера! Хочу Совет,Чтоб, как Раньше, Ты… Читать далее »
Я- Крим … Ні- ні, не той, що в Чорнім морі…Я- Пес… Тепер Бездомний і Глухий…Сьогодні зрозумів, що значить «горе»-Лиш кілька літер, проте сенс який…Якби ж віддати хвіст, чи лапи навітьНатомість… Заберіть й моє життя!Тепер я знаю, що таке «ненАвисть»,Вона вібрує із моїм виттям!Де був вольєр- тепер глибока вирва,В саду, в подвір’ї- місиво й зола.Де… Читать далее »
В Холодных Стенах Замерзаю, как Вода,Застывшая по Лабиринтам Труб,Как Горечи Внезапная Слеза,Что Не Коснулась Самих Верных Губ… Дождит… Сентябрь… Ранняя Зима,Укрыла под Плащи Всю Красоту…И, Преждевременно Опавшая Листва,Безмолвно Умирает на Ветру… Жизнь Замерла… Усталые Глаза,Всё Щурятся в Надежде Разобрать,Остатки Прошлого Забытого Тепла,И Счастье, что уже Не Испытать… Эх, где Ты, Бесшабашный Дон Кихот?Неужто Сдался- Заложил… Читать далее »