Послухаю Цей Дощ… Підкрався і Шумить…
Бляшаний Звук Води, Веселих Крапель Кроки…
Ще Мить, ще Мить, ще тільки Мить і Мить,
I раптом Озирнусь, а це вже Роки й Роки!
⠀
А це уже Віки… Ніхто уже й не зна,
В туманностях душі чи, може, Андромеди-
Я в мантіях дощу, Прозора, як скляна,
Приходжу до Живих, і згадую про Мертвих…
⠀
Цілую всі ліси… Спасибі Скрипалю…
Він добре вам зіграв колись мою присутність…
Я Дерево, Я Сніг, Я Все, що Я Люблю…
І, може, це і є Моя Найвища Сутніть…
Ліна Костенко
[Всего: 1 Средний: 5/5]