Де те Добро, що в Серці Має Бути?

Де те Добро, що в Серці Має Бути?
Куди Поділася Любов, що Гріє Всіх?
Хіба про це можливо нам забути?
Чого Росія сіє в світі гріх?
Чому іде на Цілий Світ Війною,
І Ворога Спинить Нема Кому…
Чому Повинні Жити Ми з Бідою
В Неволі, в Окупації… Чому?

А Ворог Ситий Кожен День Лютіє,
І Хоче Захопити Все Довкіл.
Він Жах і Смерть               По Всьому Світу Сіє,
І Не Шкодує ані Міст, ні Сіл.
Він Мирних Жителів,        Дітей Вбиває,
Показуючи Силу Всім Свою.
Й Ніщо Росію Кляту Не Спиняє,
А Наші Діти Гинуть в тім Бою…

І Кожен День Напруга Наростає,
І Кожен Час Біда на когось Жде.
А Ворог літаки вже Споряджає,
Щоб Не Лишилося Живих Ніде.
Бо він у Світі Хоче Панувати,
Хоч Ради в Себе Вдома Не Дає.
І Сіють Смерть і Страх Його Солдати,
А Ворог Пута Для Людей Кує.

Яке ж це Лихо, як Війна Лютує,
Надії й плани Рушаться в Людей.
Майбутнього вже Більше Не Існує,
Лише Повсюди Тисячі Смертей
І Страх, Неволя, Голод і Розруха,
І Сльози Горя Серденько Печуть.
Біда і Смерть у Кожну Хату Грюка,
І Кулі Градом По Землі Січуть…

Чого Вам, Люди, Мирно Не Живеться
У Затишку, в Теплі і в Чистоті?
Росія Клята Кулями Плюється,
Їй Не Доступні Радощі Прості.
Бо там лиш П’янство і Тупі Розваги,
Немає Миру в Душах і в Серцях.
В Них Ні Над Ким Не Має Переваги,
Тому і Сіють Біль, Біду і Страх.

Надия Красоткіна