Дужє Тонка Стоїть БерезаБіля Вікон, в Моєму Дворі…Вже Розпустилися Сережки—Зустрічає Красою Весну… Білий Стан Закликає Зозулю,Що Підкаже Кінець Війни…Українці- Солдати СобоюЗахищають Країну Мою… Я Молюся Землі та Сонцю…Всім Богам Віддаю Хвалу…Колоссям Жовтим і НебуЯ Співаю Пісню Свою… Широким Полям та РічкамВіддаю Я Душу Свою-За Правду Свою Стою!За Зірковий Український Час! Кошка Ночи
Де те Добро, що в Серці Має Бути?Куди Поділася Любов, що Гріє Всіх?Хіба про це можливо нам забути?Чого Росія сіє в світі гріх?Чому іде на Цілий Світ Війною,І Ворога Спинить Нема Кому…Чому Повинні Жити Ми з БідоюВ Неволі, в Окупації… Чому? А Ворог Ситий Кожен День Лютіє,І Хоче Захопити Все Довкіл.Він Жах і Смерть По… Читать далее »
Як там твоє «Нічого»,Мій і не брат і не друг?Молишся ще до Бога,Чи вже і його забув?Маєш ще пару істин,Чи навсібіч брехня?Ймення твоє «антихрист»,Диявол — твоє дитя. Як там твоє «для миру»,ВОроже підлий мій?Риєш собі могилу,Чи, ляжеш у моій?Будеш іще стрілятиВ серце моїх дітей,Чи босоніж втікатиЗ пекла моїх земель? Як там твоє «не знали»,Віриш у… Читать далее »
Ніколи, чуєш, ніколи!Не стане Вона на коліна!Ні луки її, ні гори,ані за вікном калина..Ні степи її широкі,ні ріки, моря, ані кручі..Незламна вовіки Волялиш там, де Дніпро ревучий!Ніколи, чуєш, ніколине будеш ти, кат, панувати!Не взяти тобі ні міста!Ні рідні наші Карпати!Так, стогне наш Маріуполь,і плаче Харків, Охтирка..Хоч стіни і будуть лежати..Тобі ж лиш від бублика дірка!Ніколи,… Читать далее »
Просто Ми,Просто Вдвох,Як діти…Обійматись,Сміятись,Любити… Знаєш, дивно…Чому?!Не Знаю!Просто ПоручЗавжди Відчуваю…Хоч ТоркнутисьНе Можу йНе Бачу,Я ЧекаюНа ЗустрічТерпляче… Просто Ми,Просто Вдвох…Хочеш Правди?Ти у Серці МоємуНазавжди! Просто Вільна
Ти До Мене Прийди, Відізвися,Через Відстань Мене Віднайди…Хоч Словами до Мене Торкнися,У Обійми Свої Загорни… Обійми Мене Ніжно За Плечі,До Гарячих Грудей Пригорни…Не Важливо- чи буде то Вечір,А чи День Сірий Злої Зими… Обійми Мене в Сонячнім Світлі,Й коли Місяць За Хмаркою Спить…Поцілунками Спий Каплі- Слізки,Подаруй Мені Спокою Мить… Від Тепла Твого Стопиться Крига,Котра Творить… Читать далее »
Вона Читала Нецікаві Книги,Закохувала в Себе Хлопчаків,Від Неї, кажуть, йшов Мороз По Спині,Немов від тисячі нічних жахів… Вона Мастила Руки Ніжним Кремом,Долоні лагідні у Неї, як в дитя… Захоплювалась Моцартом й Шопеном,Лиш Погляд Був, Немов у Чортеня… Вона Кусала Губи , Мов Черешні… Вплітала Собі в голову стрічки… Ти скажеш: «Порівняння Недоречні!»… А Я Скажу,… Читать далее »
Послухаю Цей Дощ… Підкрався і Шумить…Бляшаний Звук Води, Веселих Крапель Кроки…Ще Мить, ще Мить, ще тільки Мить і Мить,I раптом Озирнусь, а це вже Роки й Роки!⠀А це уже Віки… Ніхто уже й не зна,В туманностях душі чи, може, Андромеди-Я в мантіях дощу, Прозора, як скляна,Приходжу до Живих, і згадую про Мертвих…⠀Цілую всі ліси… Спасибі… Читать далее »